Проблема жіночої емансипації стара як світ. Адже щось спонукало Чикагських домогосподарок пройти 8-го Березня 1817  року вулицями міста , висловлюючи свій протест проти тогочасної дійсності, де жінці відводилася роль народжувати дітей і догоджати своєму чоловіку .

   Згадаймо повість української письменниці Ольги Кобилянської «Людина». Головна героїня – Олена Ляуфлер - прагне до освіти, до активного повноцінного життя, але, як і більшість жінок того часу, була зламана життєвими обставинами, змушена вийти заміж за нелюба, бодай не пропасти з голоду, бо проблематичним було жінці навіть знайти роботу й утримувати себе . І головне, такий погляд на жінку як створіння меншовартісне закріплений був навіть релігією . Згадайте Біблію: »Жінка да убоїться чоловіка свого».

    Боротьба жінок за досягнення рівних з чоловіками прав за останнє століття багато в чому увінчалась успіхом . Так хіба зараз ми повинні зупинятися?

Жінка – політик. Хтось запитає :кому це потрібно? Чи не вистачає у нас на політичному Олімпі чоловіків? Адже у жінки й без того достатньо обов’язків . Якщо всі жінки з головою поринуть у громадські обов’язки,  хто ж буде займатися вихованням дітей ? Самою природою визначено жінці бути продовжувачем  й хранителем  роду. Недаремно  жінку називають Берегинею роду.

   Зараз переважна більшість жінок працює, а деякі заробляють навіть більше за своїх чоловіків. Це, безумовно, добре. У жінки з’явилася впевненість у завтрашньому дні, почуття незалежності від представників сильної статі. Жінка стала самодостатньою. Але як буває боляче дивитися на використані шприци, що валяються у парках, на недобудовах, на дівчат – підлітків,  що виснуть у барах на дорослих чоловіках . Це - наші діти. Ті, яким бракує материнської уваги, бо їх матері всуціль поглинені роботою й виконанням громадських обов’язків .

Але до цієї проблеми можна підійти з іншого боку. Хто, як не жінки, краще знають їх власні потреби й потреби їхніх дітей? Часто, дивлячись трансляцію засідань Верховної Ради, Кабміну, де домінують чоловіки, хочеться запитати, для кого вони приймають ті рішення? Напевно для себе. Не завадило б їм спитати думки  іншої (до речі, більшої) частини населення – жінок і дітей. Якби у нашому вищому законодавчому органі було більше жінок, то, можливо, не прийняли б дискримінаційної Пенсійної реформи, за якою жінка постраждала найбільше, бо змушена тепер працювати до шістдесяти років.

   З огляду на необхідність захисту прав жінок і дітей, жінки, безперечно, повинні бути представлені в органах влади . Але йти вони туди повинні не заради власних привілеїв, бажання слави й визнання, а з єдиною метою – працювати на благо суспільства.

   Якщо жінка володіє необхідними знаннями, має характер лідера, достатньо сил і бажання, то чому вона цей потенціал не може примінити на благо держави ?

На жаль  в Україні поки що недостатньо прикладів успішних жінок – політиків,  але  поява їх на політичному небосхилі – це вимога часу.

                                                                                                                                       Активістка ГО «Моє село Корнівїка» 

Шевченко Л.І.

Гендерна рівність – складова загального принципу рівності як основи демократичного устрою держави і суспільства. Принцип рівності виключає дискримінацію за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, релігії, соціального статусу.

За довгі часи людського суспільства роль жінки в ньому не завжди була однаковою. Від безправних створінь жінка дійшла до повноправного члена суспільства. Ця дорога була надто тернистою, тому у жіночому характері викарбувалися такі риси як  витривалість,  практичність, вміння переносити стреси. Водночас притаманні жінці м’якість, доброта, ніжність, нікуди не поділися.

Існує поняття, що жінки - слабка стать, і це вірно щодо фізичної сили. Сила духу особливо важлива для жінки - керівника, вона повинна приймати важливі управлінські рішення.  Безумовно, багато професій набагато краще "даються" їм в силу їх психофізіологічних якостей.

Одним із надбань ХХ століття стало встановлення рівності між чоловіками та жінками. Жінка стала більш публічною особою, почала  виконувати роботу, яку раніше виконували тільки чоловіки. Крім соціальних та економічних професій жінка стала проявляти себе і у політиці. Хоча досягнення рівності прав між чоловіком і жінкою не гарантує стовідсоткової їх реалізації. Останнім часом прослідковується тенденція до збільшення кількості жінок у політиці. На рівні органів місцевого самоврядування жінка-депутат не новина. Наприклад у Чкаловській сільській раді із 16 депутатів – 11 - це жінки, що становить 68% від загальної кількості осіб. В апараті управління сільської ради із 7 працівників 6-ро жінки, чоловік займає лише одну посаду – сільського голови. Жінки - депутатки приймають активну участь у діяльності ради, очолюючи дві постійні комісії. Більшість об’єктів соціально-культурної сфери села Чкалове (школа, дитячий садок, Будинок культури, аптека, пошта) очолюють теж жінки, які вміло здійснюють керівництво підпорядкованими об’єктами, досягають значних успіхів на своєму поприщі.

         Жінка-політик в розвинених країнах - явище звичне і не викликає здивування в  суспільстві. Швидше за все викликає повагу той факт, що на цій ниві жінки виявляють незвичайні здібності і ділові якості.

Сучасне українське суспільство має багато нестерпно болючих проблем,  більшість з яких пов'язана з незахищеними верствами суспільства: жінками, дітьми, людьми похилого  віку. Тому доводити необхідність приходу жінки в  політику не потрібно.

Сьогодення у політиці відзначається застосуванням агресивних методів конкуренції, тому жінка-політик - скоріше необхідність. Їм притаманно вирішувати питання із використанням не жорсткості, а м’якості свого характеру. Жінки, на відміну від чоловіків, більш моральні, мудрі, відповідальні, схильні домовлятися, звертають увагу на соціальні проблеми. Рівноправне становище жінки в суспільстві суттєво змінює традиційні уявлення про такі риси, як мужність та жіночність. Їй тепер притаманні такі зразки поведінки, які раніше закріплювалися за чоловіками, наприклад, навички і здатність приймати рішення, відстоювати свою думку, незалежність.

Психологи віддають перевагу керівникам-жінкам, обгрунтовуючи це тим , що:

§       з жінок виходять найкращі керівники, тому - що вони вміють думати відразу про декілька справ і одночасно складати плани на майбутнє, тоді як чоловіки здатні концентруватися на одному питанні, вважаючи за краще вирішувати його послідовно;

§       жінки за своєю природою більш організовані і здатні діяти ефективно, тому що вони матері. Брати на себе відповідальність - це в природі жінки;

§       жінки більш цілеспрямовані і послідовні ніж чоловіки, краще помічають, аналізують і враховують нюанси в роботі;

§       жінки більш комунікабельні, краще використовують можливості вирішувати питання зворотного зв'язку, краще виконують організаційні та планові функції, швидше пристосовуються до зміни умов, чіткіше здійснюють керівництво трудовим колективом, рахуючись з підлеглими, сприяючи цим підвищенню продуктивності праці.

Прикладом того як жінка може вправно вирішувати питання на державному рівні є  представниці «слабкої» статі світового політичного рівня: королева Великобританії, Канцлер Німеччини, держсекретар США, міністри та народні депутатки  Верховної Ради України.

Політика стає більш поширеною професією і розповсюдженим видом діяльності, до якого залучається все більше людей.  Звісно, що жінки вибирають політичну діяльність, оскільки мають необхідну освіту, знання, амбіції, бажання реалізувати свої можливості на важкій політичній ниві.

Таким чином, жінки у владі та політиці не виклик, а необхідність, тому що вони об’єктивно виступають каталізатором змін.  Розвиток партнерства між жінкою та чоловіком в політиці - це джерело більш повної, представницької демократії, створення сучасного європейського суспільства.

Активістка ГО «Довгий під» с. Чкалове

Бабич І.Г.

В рамках Проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток орієнтований на громаду - ІІ» з 27 лютого по 1 березня у місті Луганськ проходив фінансовий тренінг для контактних осіб районних ресурсних центрів громад, у якому взяв участь представник Веселівського району. На семінарі детально розглядалися фінансові аспекти діяльності громадських організацій: утворення та реєстрація, внесення змін до установчих документів, особливості оподаткування, бюджетування та впровадження мікоропроектних пропозицій. Також, приділено увагу порядку і підготовці тендерної документації, контролю за станом надходження та використання коштів на реалізацію мікропроектів, ведення звітності, оформлення договорів. Практичні аспекти розглянуто на прикладі Калинівської громадської організації «Добробут» Попаснянського району Луганської області, до якої 01.03.2013 завітала делегація учасників тренінгу. Представники районних ресурсних центрів ознайомились з досягненнями громади та з’ясували практичні питання ведення бухгалтерського обліку і податкової звітності, їм презентовано успіхи ГО «Добробут», де визначено шляхи подальшого розвитку. Захід завершено святковою програмою.